Для дітей збіднілих дворян навчання безкоштовне. З доньок багатих киян беруть щорічну плату - від 300 до 1000 руб. За ці гроші можна було купити десяток кріпаків. Із собою дівчатам необхідно було мати посаг – 12 сорочок і білих хусток, 12 пар панчіх, шість простирадл, шість рушників, чотири серветки, дві срібні ложки, срібний ніж і виделку. Навчальний рік починався 1 серпня і тривав 11 місяців.

Вивчали російську і французьку мови, географію, історію, співи, танці й рукоділ­ля. Курси фізики і математики проходили у спрощеному варіанті. Залежно від віросповідання, вивчали православний, католицький чи лютеранський Закон Божий. Інститут діяв як закритий навчальний заклад. Повний курс навчання тривав шість років. Інститут закінчили письменниці Наталія Забіла і Олена Пчілка. Існував заклад до 1918-го, коли більшовики забрали будівлю для Вищого військового училища, у 1930-ті роки тут розмістилося НКВС. Під час війни стара чотириповерхова будівля згоріла. На початку 1990-х будівлю реставрували і починав працювати Міжнародний центр культури і мистецтв.

15 грудня 1934 року чекісти розстріляли 28 людей у підвалі колишнього Інституту шляхетних дівчат Києва. Усіх звинуватили в участі в неіснуючому таємному "Об'єднанні українських націоналістів". Розстріляних поховали на Лук'янівському цвинтарі. Попри ранні реабілітації, дерев'яний хрест на могилі з'явився лише 18 грудня 1994 року за ініціативи Братства Андрія Первозванного.