Вересневий початок Нового церковного року характерний лише для церков східної традиції. Церкви західного обряду розпочинають його першою неділею різдвяного посту (адвенту). Літургійний церковний рік, що починається 1 (14) вересня, веде свій початок ще з часів пізньої Римської імперії.

Якщо уважно переглянути церковні календарі, то в одному з них у день початку нового церковного року можна прочитати слово «індикт», що походить з латинської мови й означає «проголошення» або «податок». Це був едикт римських імператорів, в якому з метою збирання податків містився наказ через певний час (15 років) проводити оцінку земельних маєтків і обчислення данини. Такі едикти почали з’являтися з 297 р. від Різдва Христового, при Діоклетіані (284-305). З часом слово «індикт» стало означати також період 15-річного циклу і його перший день. Пізніше індикт стає позначати важливі дати громадського життя. Та початок цього циклу не збігався з початком астрономічного року - 1 січня, як і в наш час. Першим днем індикту було 23 вересня, дата народження імператора Августа. А у 312 році імператор Константин після перемоги над Марксентієм і здобуттям Верони видав постанову про податок, який почав діяти з 1 (14) вересня. На Першому Нікейському Соборі у 325 році, на знак подяки Константинові за дозвіл сповідувати християнство, отці церкви прийняли цю дату за початок Нового церковного року.

Вже з восьмого століття у Східній Європі з’являються згадки про 1 вересня як церковне свято, яке має свою окрему службу. Поглянувши у церковний календар, бачимо, що всі дні, починаючи з 1 (14) вересня і закінчуючи 31 серпня (13 вересня), присвячені певній події з життя Ісуса Христа і Богородиці, а також великій кількості святих.