Тому кожна влада обіцяла корабелам, що ось-ось почнеться відновлення галузі, а моря й океани знову будуть борознити кораблі і судна вітчизняного виробництва. На жаль, ці мрії залишалися примарними міражами. Українські корабели чекати не могли Українські корабели чекати не могли: багато з них вже десятиліттями трудяться на корабельнях Польщі, балтійських країн, Великої Британії, або змінили професію. А частина вже вийшла на пенсію і вирощує на своїх дачах овочі та фрукти. У результаті, сьогодні в Україні залишилося близько 6 тисяч працівників суднобудування, як це озвучили в держконцерні "Укроборонпром".

Ми впритул підійшли до межі, коли суднобудування і галуззю скоро назвати буде перебільшенням. Більш того, звичне визначення – вітчизняна суднобудівна галузь робиться, швидше, за інерцією. А більш точною назвою є - судноремонтна. Це підтверджують цифри: у 2020 році в нашій країні побудовано 18 суден, з яких чотири – на експорт, а відремонтовано 305 суден, з яких 138 – для іноземних замовників. Потрібно віддати належне активній частині цієї професії. Корабели намагаються достукатися до влади, стверджуючи, що при належній підтримці й продуманій державній політиці галузь можна реанімувати.

Примітно, що нинішній президент Володимир Зеленський також, як і попередники, обіцяв відродити галузь. Це було в 2019 році, коли новий глава держави відвідав Миколаїв. За цей час керівництво країни, стурбоване питаннями підвищення безпеки і військовою загрозою з моря, зуміло досягти домовленостей із закордонними партнерами, що спільно з Туреччиною для України будуть будуватися корвети, а за допомогою Великої Британії – військові катери. Однак, це навряд чи можна назвати надією на повноцінний ренесанс галузі, адже тільки частина цих проектів буде реалізована безпосередньо на вітчизняних заводах. Мабуть, так само вважали в держкомпанії "Укроборонпром", тому і видали на-гора Стратегію розвитку суднобудівної галузі до 2030 року.