Воїн-доброволець, лейтенант запасу Олена Білозерська переконана, що переміщення ворога біля наших кордонів - черговий путінський тиск на психіку нам і Заходу.   "Закінчиться це вчергове нічим. А якщо я помиляюсь… Ну, будемо воювати. У нас є колосальна кількість людей з бойовим досвідом, які ностальгують за активними бойовими діями. Чого нам боятися?", – констатує вона.

Майор запасу Павло Сухань звертає увагу на те, що переживати за такі переміщення військових варто, коли близько від кордонів розвертають військово-польові шпиталі:  "Залізо – це ні про що без тилу, без медиків. Коли нашу частину у 2014 році оточили в Криму, то польову кухню росіяни розгорнули лише за кілька днів. В результаті, їх строковиків почали забирати з виснаженням. Для РФ – це норма. Люди там – худоба. У цьому плані нам з противником не пощастило". Загалом, типова відповідь військових щодо того, що відбувається, звучить, приблизно, так: "Нас щоосені лякають вторгненням. І ми розуміємо: якщо Путіну потрібна буде гаряча фаза, він її почне. Ми морально готові".  

Аналогічні думки у волонтерів. "Ми щойно з фронту. Були у кількох підрозділах ЗСУ та в одному підрозділі НГУ. Про ескалацію Росії майже ніхто не говорить, і от чому: завжди по осені фронт готується до зимової атаки. Це - звичний стан і звична готовність. Тобто, психологічно фронт готовий, сюрпризом це ні для кого не стане", – каже волонтер Діана Макарова.