Як виявилося, близько сотні батальйонних тактичних груп російської армії готові до вторгнення в Україну, за підтримки артилерії та авіації, через російсько-український кордон, Білорусь та з окупованого Криму. Про це американські розвідники проінформували своїх союзників. У Росії мобілізують десятки тисяч резервістів, що повинні будуть забезпечувати окупаційний режим на захоплених територіях, а обстановку в Україні намагаються дестабілізувати за допомогою протестних акцій. І з цим вже погоджується й наше Міністерство оборони — керівник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов навіть назвав терміни вторгнення: січень-лютий 2022 року. Росія ж вустами путінського секретаря Пєскова у нагнітанні обстановки звинувачує Україну. Яка «планує агресивні дії проти Донбасу, «ДНР» та «ЛНР» та приймає військових інструкторів з країн НАТО.

Фраза «Путін нападе» вже стала традиційним мемом. На жаль, вона використовується й нинішньою владою (була й за президентства Петра Порошенка) як застереження від будь-яких протестів у народі. Тож чи нападе він цього разу чи все це — як крики знудьгованого хлопчика про вовка у відомій казці, «ФАКТАМ» розказав директор Інституту світової політики Євген Магда. — Він вже напав — у 2014 році. Прогнозоване ж «офіційне» вторгнення навряд чи буде тривалим. Я не бачу можливості для Росії утримувати значні українські території. Вони захочуть вихолостити українську військову інфраструктуру, але в такому разі більш вірогідний формат авіаударів.

І сказати, як Україна дасть відсіч, насправді ніхто не може, тому що ми не перевіряли можливості наших сил протиповітряної оборони (ППО), не було такої нагоди в України. Можна сподіватися на допомогу, але треба розуміти, що в короткі терміни розгорнути, навіть якщо нам Захід підкине, велику кількість засобів ППО неможливо. Але зверніть увагу, що в акваторії Чорного моря часто перебувають американські ракетні есмінці — навесні були, зараз є. У них дуже потужна система ППО, й вона може практично повністю перекривати територію України. Ясно, що не в повному обсязі, але це важливий фактор. Одна справа, коли льотчики відчувають себе в безпеці, а інша — коли їм можуть загнати ракету під крило.