— Як і будь-яке радикальне рішення, ухвалення цього законопроєкту загрожує повною дестабілізацією ринку пального країни, тотальним дефіцитом, чергами на АЗС та спекулятивним подорожчанням пального, — повідомив експерт. — Тому що зараз 35−37% ринку дизельного пального та 45% ринку автомобільних бензинів припадає на Білорусь. Оперативно закрити такий обсяг пального буде неможливо, що неминуче спричинить ресурсну та цінову дестабілізацію. Крім того, запровадження торговельного ембарго дасть побічний ефект і підштовхне нас до купівлі тих обсягів нафтопродуктів, що бракують, у Росії, збільшивши нашу залежність від країни-агресора. А це ще гірше, ніж те, що ми зараз імпортуємо пальне з Білорусі. Це взагалі капкан! Тому запровадження заборони на імпорт білоруського пального — дурна ініціатива.

Однак у нинішній ситуації, особливо коли ми бачимо побоювання щодо загострення відносин з Росією та Білоруссю, на порядку денному нашого уряду має стояти першочерговим питання зниження імпортозалежності. Ми вже давно мали мінімізувати постачання звідти. Але за останні два роки ніхто нічого в цьому напрямі не зробив. Але знижувати імпортозалежність потрібно з холодною головою, розуміючи, наскільки велика ця залежність зараз і чим загрожує економіці різкий та повний розрив торговельних відносин.

Такий величезний об`єм імпортних нафтопродуктів неможливо швидко замістити. Потрібна планомірна, системна робота з нарощування внутрішнього виробництва пального. А потенціал у нас дуже серйозний, що дозволяє збільшити нафтоперероблення вдвічі. Крім того, в Україні величезний профіцит потужностей у портах, що дає можливість отримувати ті об'єми пального, що бракують, морем. До того ж є інші напрямки. Наприклад, можна збільшити постачання з Польщі.