Наразі питання пенсійного забезпечення в Україні регулюються міжнародними договорами, укладеними з 21 країною. Договори з питань пенсійного забезпечення поділяються на два типи: за територіальним принципом; за пропорційним принципом. За територіальним принципом — страховий стаж, отриманий і на батьківщині, і за кордоном, підсумовується, а пенсію зобов'язується виплачувати держава, на території якої проживає отримувач.

Такі договори діють щодо громадян України, які проживають у країнах колишнього СРСР, а також в Угорщині, Монголії та Румунії. Виняток становлять Білорусь та Молдова. Угоди з цими країнами передбачають, що з розрахунку пенсії враховується лише стаж, придбаний на їхній території. Якщо людина працювала на території Крайньої Півночі або в місцевостях, що прирівнюються до регіонів Крайньої Півночі, то відповідно до особливої угоди між Україною та Росією, за стаж, придбаний після 1 січня 1991 року на зазначених територіях, виплати призначає та проводить Росія, навіть якщо пенсіонер проживає не на її території.

За пропорційним принципом — пенсію зобов'язуються виплачувати обидві держави, пропорційно до страхового стажу, отриманого на території кожної з них окремо. Застосовується щодо громадян України, які мають стаж у Болгарії, Латвії, Іспанії, Литві, Естонії, Чехії, Словаччині, Португалії та Польщі. Якщо виплати проводилися в іншій валюті, то при призначенні пенсії в Україні їх перераховують у гривні відповідно до курсу НБУ на дату виникнення права на пенсію. Також має значення вік, із досягненням якого можна оформлювати пенсію. В Україні він становить 60 років, в інших країнах пенсійний вік вищий. Наприклад, в Естонії, Чехії — 64, у Польщі — 65.