— Артуре, як почуваєтеся після перемоги? — Чесно сказати, ще не прийшов до тями. Одразу після завершення проєкту ми мали святкування, на якому були присутні всі, хто мав відношення до виробництва «Танців з зірками». Зізнаюся, воно затяглося до ранку. Після суперфіналу мені практично не вдалося поспати. Я лише заїхав додому, перепочив, переодягся і знову на канал — для зйомок у програмі «Твій день».

— Судячи з бурхливої реакції під час оголошення переможців, ви, схоже, не вірили, що головний приз опиниться у ваших руках. — Знаєте, це відчуття з'явилось у мене вранці, напередодні суперфіналу. Просто ми з Анею відпустили постійні думки про те, що неодмінно маємо перемогти. Домовилися, що нам просто дуже хочеться танцювати, а там що буде те й буде. У мене було внутрішнє відчуття, що швидше не переможемо. Бачите, а трапилося навпаки.

— Що змушувало вас так думати? — Мабуть, я просто неправильно трактував те почуття, яке мав усередині. Мандраж перед виходом на паркет говорив лише про те, що я маю йти танцювати і все буде круто. Насправді ми з Анею зробили, станцювали і сказали на паркеті все, що хотіли.