Пам'ятаю ще один невигаданий випадок. Коли війна була дуже «гарячою», група бійців виконувала бойове завдання. Уберт — снайпер, був у прикритті далеко. І ось хлопці потрапляють на міни… Гине один наш боєць, ще двоє зазнають дуже важких поранень та травм. Росіяни та сепари почали обстрілювати це місце та вислали свою диверсійно-розвідувальну групу на перехоплення. І ось Уберт з відстані понад кілометр знищив одразу двох ворожих розвідників та примусив решту сепарів втекти, поки цілі. Поранені побратими були врятовані. Та й сам Уберт за ці пекельні роки теж був неодноразово поранений, але завжди вертався на фронт.

Я не здивувався, що Уберт перейшов на службу до Сил спеціальних операцій. Він же неодноразово виборював призові місця на змаганнях свого виду військ і влучно стріляв із найсучасніших снайперських гвинтівок. Інколи майже увесь рік проводив на передовій. Розповідали, що навіть російські снайпери цілеспрямовано, але без успіху довгий час, полювали за ним. І ось ця клята куля.

Про себе Уберт розповідав дуже скупо та неохоче. Знаю, що він народився у Німеччині, батьки згодом переїхали до України. На жаль, його батьків вже немає на світі. Ось що писали про Уберта Мрачковського журналісти волонтерського проєкту «Ватра»: «Я знищую ворогів, а не людей. Моя посада — снайпер», — каже військовослужбовець Сил спеціальних операцій. Його власна історія в Збройних Силах України почалася ще у 2006 році, коли чоловік потрапив на строкову службу до 80-ї бригади. Після чого він був в окремій роті снайперів ЗСУ, у 51-й та 128-й бригадах. Військовий брав участь в боях на Савур-Могилі. Розповідає, що було багато втрат, адже сепари мали позиції на висоті. У найгарячіші моменти він разом з розвідниками під прикриттям танка забирав поранених.