— Обстежень було багато, — розповідає «ФАКТАМ» сестра Ігоря Мисана Ярослава. — Які тільки діагнози Ігореві не ставили: підозрювали сухоти, малярію, онкологію… Але нічого не підтверджувалося, а братові ставало то краще, то гірше. Лікарі призначали йому дедалі нові й нові антибіотики і лише робили припущення. А Ігор тим часом примудрявся жити практично повноцінним життям: одружився, став батьком, працював водієм-експедитором (а це важка робота, коли за кермом іноді проводиш цілий день). Але останнім часом його стан погіршився. З’явилася сильна задишка, при найменшому фізичному навантаженні обличчя ставало синім, як баклажан. Лікарі припускали в нього проблеми з серцем чи з судинами.

А почалося все з аварії, що сталася навесні 1997 року. Брат закінчував школу й готувався до останнього випускного іспиту. Сусід попросив його поїхати разом з ним до батька, щоб допомогти тому відремонтувати автомобіль. Ігор їхати не хотів, але сусід наполіг і повіз його на своєму мотоциклі. Вони врізалися в трактор. Ігор сидів позаду і прийняв весь удар на себе. Шолом розколовся на дві частини, а самого його привезли до лікарні з тяжкою черепно-мозковою травмою. Наступні вісім днів брат був у комі. Лікарі не давали жодних прогнозів. Пояснили, що стався внутрішній крововилив і вони намагаються медикаментозно зменшити гематому у головному мозку. На щастя, їм це вдалося, і брат прийшов до тями. Ніколи не забуду, як одного ранку мені сказали: «Він прокинувся! Просить шоколадку та кока-колу». Коли мені дозволили до нього зайти, Ігор був прив’язаний до ліжка. Медсестра пояснила, що це через те, що брат себе не контролював. Сказала, що пацієнти після коми часто бувають неадекватними, можуть зривати з себе катетери, намагатися встати, коли цього ще робити не можна. Можливо, саме так і сталося і Ігор поламав підключичний катетер… Але чому ж ніхто з медперсоналу не звернув на це уваги?

Коли брату стало краще, його перевели з реанімації до нейрохірургічного відділення. Не встигли ми зрадіти, як раптом почалися ускладнення: температура під сорок, лихоманка, конвульсії. Його підкидало на ліжку, жарознижувальні не допомагали. Лікарі думали, що почалися проблеми з легенями, але це не підтвердилося. Потім Ігоря довго обстежував ревматолог, але теж не дійшов жодного висновку. Тим часом у брата з’явилися фурункули на шкірі. Йому видалили лімфовузол — думали, що він може давати таку реакцію. Призначили сильні антибіотики, але вони не давали відчутного ефекту. Зрештою лікар нам сказав: «Ми перевірили все, що могли. І нічого не розуміємо. Якщо хочете, повезіть його до якоїсь бабки». Коли чуєш таку пораду від представника традиційної медицини, зовсім опускаються руки. Тітка, до речі, Ігоря таки возила до бабки. Та довго водила над ним руками, після чого сказала, що, мабуть, він має проблеми з судинами. Це припущення нам також нічого не дало.